Зимовий вечір. Щебетом дзвіночка
Полинув час десь у космічну даль.
Лише мороз – музика-одиночка
Видзвонює у зоряний кришталь.
Це
– пісня вічності, це – музика небес,
Яка повторюється знову
й знову.
І
дивний вечір, сповнений чудес,
Веде
свою розмірену розмову.
Він хвилюванням душу обійма,
То піднімає вгору, окриляє,
То спогадом таємним крадькома
І смутком огорта, і серце крає.
Усе
мине, і поглядом святковим
Він
візьме наші душі у полон,
Щоб
в час нічний, жаданий і казковий,
Розвіятись, немов вчорашній сон.
І Рік Новий, що із Старим зустрівшись,
Коли останній добіга кінця,
Зимовою порошею умившись,
Іде, як наречений, до вінця.
Немає коментарів:
Дописати коментар