ЗИМОВИЙ ВЕЧІР

                Зимовий вечір. Щебетом дзвіночка

Полинув час десь у космічну даль.

Лише мороз – музика-одиночка

Видзвонює у зоряний кришталь.

Це – пісня вічності, це – музика небес,

Яка повторюється знову й знову.

І дивний вечір, сповнений чудес,

Веде свою розмірену розмову.

Він хвилюванням душу обійма,

То піднімає вгору, окриляє,

То спогадом таємним крадькома

І смутком огорта, і серце крає.

Усе мине, і поглядом святковим

Він візьме наші душі у полон,

Щоб в час нічний, жаданий і казковий,

Розвіятись, немов вчорашній сон.

І Рік Новий, що із Старим зустрівшись,

Коли останній добіга кінця,

Зимовою порошею умившись,

Іде, як наречений, до вінця.

Вовненко Лариса, учитель музики