Творчий  вечір учителя музики

Вовненко Лариси Іванівни

Звучать фанфари, виходять ведучі 

І ведучий  О мій Ромен!

                   Ти пелюстками ромен-цвіту

                   Вінчаєш береги Сули.

                   І знаю я, що в цілім світі

                   Ріднішої немає сторони.

ІІ ведучий О мій Ромен, на твоїх просторах

                   Таланти різні розцвіли.

                   Кавалерідзе і Ключина,

                   Шкурат і Адамцевич тут жили. 

І ведучий  А нині сходить над Сулою

                   Таланту нового зоря.

                   Співачка, вчитель, композитор

                   Ромен свій рідний прославля.

                  (Звучить пісня «Є багато місць на світі» у виконанні автора слів          Демченкової Д. 

ІІ ведучий Яка чудова пісня! А хто її автор?

Дівчинка-виконавець         Слова мої. А музику написала моя вчителька Лариса Іванівна Вовненко.

                  (Під оплески присутніх на сцену виходить Вовненко Л.І.)

І ведучий  Зустрічайте! Талановитий учитель, автор багатьох пісень, співачка  Вовненко Л.І.

                   (Ведучі запрошують Ларису Іванівну на почесне місце, дарують      квіти)

ІІ ведучий Морозного лютневого ранку в сім’ї роменців Івана Петровича та Раїси Володимирівни Чорнобук народилася дівчинка, яку назвали Ларисою, що значить «чайка».

                   (Під музику «Колискової» звучать слова)

І        Вона зросла між вишень і калини,

         Назбирала райдужних надій

         У садів травневих хуртовині

         І в жовтневій казці золотій.

ІІ       Вона зросла, не знаючи печалі,

         Мов трава безжурна степова.

         Тут її в дитинстві колисали

         Шепіт нив і тиша лісова.

ІІІ     Тут знайшла і розуму і сили

         Ця прекрасна роменська земля

         Дивним зіллям серце напоїла

         І талант у спадок віддала.

ІV     Дівча зростало, дивувалось світу:

         Комашці в лузі, квітці у саду,

         І сходу сонця, й зірочці вечірній,

         І почало співати до ладу.

V       Матуся довго думать не збиралась,

         В музичну школу доню віддала,

         Де мудрі педагоги стали відмічати:

         Талант Лариси треба розвивати.

VІ     Дівча було на диво працьовите,

         Всі гами, фуги грало до зорі.

         І незабаром першу пісеньку величну

         Само придумало, чим здивувало всіх.

І ведучий  А чи пам’ятаєте ви, яку пісню написали першою і коли це було?

Лариса Іванівна         Першу пісню я написала в 2 класі на слова моєї матусі, яка з того часу й дотепер є моїм співавтором.

ІІ ведучий Чи не можете ви її виконати зараз?

Лариса Іванівна         Із задоволенням.

                            (Звучить пісня у виконанні автора)

                                      Осень

                            Осень с дождями идёт из далека

                            Золото листьев несёт нам свысока.

                            Падают листья ковром под ноги нам

                            Осени поступь везде: тут и там

                            Желтые листья берёз тихо шумят.

                            Алые гроздья рябин низко висят.

                            Осень с дождями идёт из далека

                            Золото листьев несёт нам свысока.

І ведучий  А скільки пісень зараз у вашому творчому доробку?

Лариса Іванівна         Я ніколи їх не рахувала. Бо вони народжуються під впливом емоцій, різних подій у моєму житті, а також при необхідності, що пов’язана з моєю професією.      І сьогодні я відкриваю для вас свій пісенний вернісаж.

                  (Звучить пісня «Ми туристи», до залу заходять діти в     спорядженні туристів)

                                  Ми туристи

                            Будить сонце рано,

                            Нам в похід рушати час.

                            Ми виходим на лужок,

                            На зелений моріжок.

                            Приспів:

                            Ми туристи, ми туристи,

                            Юні ми натуралісти.

                            Любим ми природу дуже,

                            То ж приєднуйся й ти, друже.

                            Поряд річечка біжить,

                            На траві роса блищить,

                            Вдалині зелений гай –

                            Це роменський рідний край.

І ведучий  А звідки тут взялися туристи?

І турист     Ми не змогли не завітати на цей творчий вечір, бо пісня, написана Ларисою Іванівною, стала гімном нашого туристичного гуртка. Щиро дякуємо вам, Ларисо Іванівно, прийміть від нас ці квіти.

ІІ ведучий Мабуть, найбільшу насолоду й радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона завжди чарувала, хвилювала поетів і композиторів.

І ведучий  Шепіт прозорої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів – усе це дорога серцю, ні з чим не зрівнянна природа рідного краю.

                   (Звучить пісня «Бережімо природу» у виконанні ансамблю «Дзвіночки» на          музику Л.І.Вовненко)

                                      Бережімо природу

                            Посадить кожне деревце –

                            І буде ліс шуміти.

                            Давайте зробимо ми це,

                            Чудово ж буде, діти!

                            І зацвіте Земля в вінку,

                            Як будуть всюди квіти.

                            І кожну стежечку в’юнку

                            Ми можем обсадити.

                            Джерельця всі розчистим ми

                            Від краю і до краю.

                            Давайте будемо людьми

                            Нас так Земля благає.

Лариса Іванівна         Ви прослухали пісню «Бережімо природу», що входить до циклу пісень про природу. Велика частка моєї творчості присвячена саме природі, любові до неї. Бо природа – це ми, це саме життя.

                   (Виходять хлопчик і дівчинка, тримаючись за руки, під веселу музику. У          дівчинки в руках паперовий журавлик)

Хлопчик   А що це у тебе?

Дівчинка  Паперовий журавлик. Я завжди беру його з собою.

Хлопчик   А для чого він тобі?

Дівчинка  Бо журавлик – це мій улюблений птах, мій талісман. Я хочу, щоб журавлики на крилах принесли людям здоров’я й радість, вселяли надію в найкраще.

                   (Дует виконує пісню «Журавлик» на слова учениці 4-А класу Адаменко Д., муз.Л.І.Вовненко. Запускають паперового журавлика)

                                      Лети, лети, журавлику

         Веселі і кмітливі ми, хоча іще й малі,

         Сьогодні ми «журавлики», а завтра – «журавлі».

         «Журавлик» дав нам крилоньки,

         Літати нас навчив,

         І цілою командою навіки нас здружив.

         Приспів:            

         Лети, лети, журавлику, у небо голубінь.

         І радісною піснею у кожне серце линь.

         Лети понад долиною, не зупиняйсь ніде,

         Хай щастя над Вкраїною калиною цвіте!

         Ми – юні математики, а ще й натуралісти,

         Ми дружимо з природою, охороняємо ліси.

         Журавлик нас на крилоньках у небо понесе,

         Жадану перемогу неодмінно принесе!

І ведучий  Якою буде наша природа, залежить від кожного з нас.

ІІ ведучий Тож будемо я і ти природу спільно берегти.

І ведучий  Саме про це пісня Лариси Іванівни Вовненко на вірші учениці 4-Б класу Науменко А. «Будь природі другом». Виконує ансамбль «Радість»

                                      Будь природі другом

                            Ріки і гори, моря і поля –

                            Це наша рідна, хороша Земля.

                            Будь їй ти другом, люби, бережи,

                            Приклад у цьому усім покажи.

                            Приспів:

                            Тільки лиш для цього треба бути чемним,

                            Матінку – природу не псувать даремно.

                            Тільки лиш для цього будь природі другом

                            Щоб світило завжди сонечко над лугом.

                            Квіти хай квітнуть, співають пташки

                            Хай всіх привітно стрічають стежки,

                            Кожна стежина в майбутнє веде –

                            Там щастя і радість чекають тебе.

                   (На екрані картина літньої грози. Звучить грім. Вибігає танцювальний          ансамбль. Діти радіють дощику й радісно вигукують)

·        Ось і блискавка, і грім!

·        І полився з хмари дощик

·        На грибочки, на дубочки,

·        На ялинку, на хатинку,

·        На малесеньку дитинку,

·        На волоссячко, на кошик

·        Ллється дощик, дощик, дощик!

                   (Звучить пісня «Краплинки» у виконанні квартету «Веселка» і          танцювального ансамблю «Дзвіночки». Слова учениці 4-А класу          Жук       К., муз.Вовненко Л.І.)

                                      Краплинки

                            Краплинки за краплинками

                            І вже ручай біжить,

                            І з лісом та долинкою

                            Про весну гомонить.

                            Приспів:

                            Ми крапельки, краплята

                            Єднає дружба нас.

                            Ми крапельки, краплята

                            В танок запрошуємо вас.

                            Барвисті, мов веселочка,

                            Блискучі та ясні.

                            Ми друзі всі веселії

                            Мандруєм по землі.

         (Усі діти, які брали участь у блоці «Природа», виконують пісню «Про всіх» слова учениці 4-Б класу Тріус А., муз.Вовненко Л.І.)

                                                                  Про всіх

                         Потрібні усі – і злі, і привітні,

Страшні, некрасиві – і ті необхідні.

На світі потрібен усяк, хто в нім є,

Дарма, чи отруту, чи мед він дає. 

Приспів:

Варті всі життя на Землі

Коти і слони, ластівки й журавлі.

Варті всі життя на Землі,

І мусять це знати великі й малі.

Важко живеться квітці без бджілки

І бджілці без квітки не легше нітрішки.

І хай ти із кимось не дружиш, та все ж

Йому ти потрібен, і він тобі – теж.

І ведучий  Скільки гарних, запальних пісень ми сьогодні почули. На мою думку, любов до прекрасного починається в сім’ї. Ларисо Іванівно, а як це було у вашій родині?

Лариса Іванівна         Справа в тому, що світ захоплень моїх рідних різноманітний. Мій тато гарно малює, грає на гітарі, матуся, як ви вже знаєте, захоплюється поезією й сама пише вірші. Сестра гарно співає. Тому й не дивно, що я закохана у пісню.

                   (Лариса Іванівна разом з сестрою Світланою Іванівною виконують пісню «Любимо  світ» на слова їхньої мами, муз.Вовненко Л.І.)

                                      Любимо світ

                            Любимо світ, в якому ми живемо,

                            Це поле, це ліси, озера й ріки,

                            Бо ми, як сонце, зійдемо й зайдемо,

                            А їм ще зоставатися навіки.

                            Допоки жителем, рятуймо все

                            Від знищення, розрухи, смерті, бруду.

                            Хай наша справа радість принесе

                            І впевненість, що ми на світі люди.

ІІ ведучий Зараз ви маєте вже свою власну сім’ю: чоловіка, двох чудових синочків. Яке місце займає музика у вашій родині?

Лариса Іванівна          Можливо,це комусь і дивно буде, але із моїм чоловіком мене поєднала саме музика. Ми познайомилися на одному з міських музикальних конкурсів. Як співається в пісні: «Родина, родина від батька й до сина…», так і в нашій сім’ї. Наша батьківська любов до пісні, співу передалася й синам.

                   (До Лариси Іванівни виходять її сини)

І син          Найрідніша, наймиліша

                   Моя коханая матуся

                   Я пишаюсь нею і горджуся

                   Вона така талановита:

                   В захоплені усі, коли вона співа

                   А пісня її душу зігріва.

ІІ син         Моя матуся – добра, лагідна, красива.

                   Найкращі хочу їй сказать слова

                   Вона для мене – в усьому приклад –

                   А пісня її душу зігріва.

І син          Мама – учителька! Щасливий…

                   Усі так заздрять мені,

                   Коли з мамою співаю

                   Та ще й пишу вірші.

                   (Лариса Іванівна разом із синами виконують пісню «Тільки стукне промінчик…». Слова Р.Чорнобук, муз.Вовненко Л.І.)

Тільки стукне промінчик у віконечко

                   Тільки стукне промінчик у віконечко,

                   Оченята відкриєм свої,

                   Нам матуся всміхається сонечком:

                   Ви синочки рідненькі мої.

                   З нами мама така дуже лагідна,

                   Руки в неї такі золоті,

                   І поради дає мудрі, правильні,

                   Хоча роки її молоді.

                   Любим, мамо, тебе дуже-дуже ми.

                   Ти в нас мила, єдина, одна.

                   Не засмучуй свою маму, друже мій,

                   Бо вона в тебе також одна.                                                                                                                                 За любов вашу вдячна вам дуже я.

                            Ви краплини надії мої

                            Я люблю вас сильніше життя свого,

                            Ви синочки рідненькі мої.

                            Хай вам доля завжди посміхається.

                            Хай співають для вас солов’ї.

                            І дороги щасливі вам стеляться

                            Ви синочки рідненькі мої. 

І ведучий  Прозвучала пісня «Тільки стукне промінчик…» слова Р.Чорнобук, муз.Л.І.Вовненко.

ІІ ведучий Фундаментом кожної родини є щирість, взаємоповага, дружба та кохання. Чи є в вашому репертуарі пісні про кохання?

Лариса Іванівна         Для своїх синів я написала пісню про кохання «Дружба і любов», яку вони виконують зі своєю подругою Адаменко Дарією.

                                                          Дружба і любов

         Живе на світі дівонька

         Красива, наче квітонька

         Як сонечко сміється

         Нічим не задається.

         Ми з братиком сполохані,

         Ой в неї ж ми закохані

         Порадьте, що робити

         І як на світі жити

         Мої рідненькі хлопчики

         Обоє ви молодчики,

        Вам дружбу пропоную

        І вас я поцілую

         Той, хто дружити вміє

         Той добре розуміє    

                       Що дружба – справжнє золото

          Не розіб’єш і молотом.

І ведучий  Талантами славиться наша рідна Роменщина. І сьогодні ми представили вам неперевершений талант чарівної жінки Лариси Іванівни Вовненко.

ІІ ведучий Ми хочемо побажати Вам, Ларисо Іванівно, натхнення, творчих злетів, щоб Ви дарували нам свої прекрасні пісні.          

(Всі учасники концерту виходять на сцену і співають пісню «Ода      мистецтву» слова Р.Чорнобук, муз.Л.І.Вовненко)

                                 Ода мистецтву 

                       Радує око витвір мистецтва

                       Руки прикладені тут золоті

                       Бачаться в творах поклики серця

                       Задуми творчі такі молоді.

                       Спасибі за душу зігріту

                       Оду співаєм рукам золотим

                       Хвала і слава талантам навіки

                       Низько вклоняємось творцям молодим.

                       Тут і любов до країни своєї

                       І до народу палкі почуття.

                       Дні тут минулі, дні тут прийдешні

                       І загадкові тут дні майбуття.